Коли 4 жовтня весь світ згадує і святкує свято нашого засновника брата Франциска, велика Францисканська родина, за багатовіковою традицією, зустрічається у переддень, ввечері 3 жовтня. Цей рік не став виключенням для багатьох францисканських парафій та спільнот і цього року. Чому так відбувається?
У францисканських спільнотах всіх орденів виник звичай дуже урочистого святкування не тільки самого свята святого Франциска, але, також, і його смерті, тобто переходу від земного життя у дім Небесного Отця. Святкування цієї події отримало назву Транзітус ( лат. Transitus– перехід). Брати і сестри збираються ввечері 3 жовтня, у храмі, перед образом св.Франциска та намагаються пригадати останні вчинки та слова братів та самого Франциска котрі відбулись під час його смерті. Це є своєрідним входженням в той час, роздумами над переходом у вічність. Також, під час цієї події, в моменті Євхаристії, існує традиція відновлення своїх присяг та обітів перед Богом всієї родини.
Розпочинаючи святкування самого Транзітуса, котрий зазвичай наступає одразу після Служби Божої, світські францисканці вносять світло, щоб йдучи дорогою св. Франциска за Ісусом Христом могли перебувати в Божому Світлі. Далі ведучий зачитує тексти – розважання над життям святого, а також, періодично хор супроводжує подію співом пісень, які сам Франциск написав ще за життя. Наприклад, «Гімн брату Сонцю», який Франциск склав на прославу Бога у всьому творінні, що його оточує. Цікаво те, що незадовго до своєї смерті Франциск розширив твір, внісши прославу “сестри нашої смерті – котра є брамою Неба”. Цим він ще раз підтверджує, що для нього його земне життя це паломництво до Небесного дому і саме смерть є тим, що вказує на кінець цього шляху. Іншим твором виконаним під час Транзітуса була молитва, котру знову ж таки написав Франциск, «О, Всевишній Боже наш». Молитва, котра зараз є оспіваною, закликає Бога прояснити наші серця та вказати правильний шлях.
Залишити своє місце в історії