ВИЙТИ ЗА МЕЖІ СПІЛЬНОТОВОЇ КІМНАТИ

Пригадай! Чи палав ти коли-небудь прагненням зробити якесь добро? Наприклад: подивився фільм про святого, який допомогав бідним і захопився його життям або ж прочитав уривок зі Святого Письма де написано: ” чини справи милосердя” і насправді в ту ж мить прийшла думка про те, що в найближчий час я обов’язково нагодую бідного або віддам улюблений одяг більш потребуючому?  Але чи виконав це насправді….?
Роздумуючи над цим хотілось би поділитись однією з подій вінницької спільноти Францисканської Молоді.

Коли почали з’являтись думки про те, що: “потрібно щось робити” або “давайте підемо і нагодуємо бідних”, чи “зробимо якусь благодійну акцію для безпритульних”… В принципі нікому ці думки не заважали, навіть підтримувались, розпалювали маленький вогник в середині спільноти, але знову ж таки, все залишалось неподвижним. Пройшло трішки часу і знову згадувались ті самі прагнення чинити милосердя, але просто “хотіти” було замало. Ісус Христос завжди є дієвим і вчив тому своїх учнів. Святий Франциск взагалі був одним із найрадикальніших людей – віддав усе, що мав.

На щастя, довго не прийшлось чекати, як спільнота дозріла до певних дій. Ввечері 17.12.2017 зібрались ми усі разом, щоби зробити багато бутербродів, розлити в термоси чай. Нас супроводжував назгасимий дух радості та щастя, в кімнаті лунала новорічна музика і, здається, було присутнє певне хвилювання перед тим, що має бути.

Завершивши приготування ми поїхали на вокзал давати хліб тим, хто був голодний. Ніхто, мабуть, і не уявляв, як усе має виглядати, як потрібно той хліб роздавати та про що говорити. Але Дух Господній повів туди, де було потрібно. Всі дружньо стали в одному визначеному місці, попросили у Бога благословення і взялись роздавати бутерброди. Спершу підходили до тих, хто на вигляд був більш бідніший, а потім склалось враження, що хліба ставало все більше і ми почали роздавати просто усім, кого бачили. Це об’єднало нас такою великою радістю, що не можливо передати. Здавалось, що кожен на цьому вокзалі є для тебе кимось дорогим та рідним. Коли вже дали кожному, хто тільки був у приміщені, помітили, що у нас ще багато запасів, довелось йти по другому колу. Одні люди запитували: “З якої ви організації?” Інші: “Чому ви так радісно це робите і взагалі навіщо?”. А деякі просили: “Передайте Папі Франциску привіт!“.

Насправді великою несподіванкою стало те, що ці бутерброди не соромились брати навіть ті, які не дуже їх потребували (адже інколи важче прийняти, ніж дати).
Ми наштовхнулись і на закритість і на велику відкритість людей, це все було великим Божим благословенням і незабутньою подією.

Отож, якщо гориш – не бійся діяти! Будь сміливим, будь гарячим! Коли чиниш милосердя ближній людині, то дивись їй у вічі – там обов’язково буде присутній погляд Ісуса, запам’ятай Його!

Більше фото за посиланням.

Автор: Жарковська Марина