Добре, коли брати є разом!

Цьогоріч весняний Капітул ФМ відбувся влітку і зібрав більше тридцяти молодих учасників з різних спільнот. Місцем для родинно-братерської зустрічі було обрано реколекційно-парафіяльний дім паллотинів в смт. Брюховичі, що знаходиться за 10 км. від Львова. Капітул очолили національні Духовні асистенти ФМ бр. Сергій Воронюк OFM Cap, та бр. Павло Одуй OFM Conv, а разом з ними за організацію цього дійства відповідали представники Тимчасової Національної Ради ФМ в Україні.

Напевно, для багатьох стала приємною та звістка, що традиційний Капітул все-таки відбудеться, хоч і з невеликим зміщенням терміну. Адже останні реколекції «Ґреччо» були ще в січні, а, починаючи з 24 лютого, час для багатьох почав вимірюватись по-різному. Навряд чи хтось думав про таку зустріч, проте навіть тоді, коли триває війна, життя також продовжується, і якщо є така можливість, потрібно поволі відновлювати й спільнотове життя.

Головною тематикою цієї братерської зустрічі стала єдність, і багато уваги було зосереджено саме на цьому. У проповіді на Святій Месі, котрою розпочався Капітул, бр. Павло поділився досвідом онлайн-спілкування зі своїми співбратами з різних куточків світу, де кожен міг попросити про молитву в своєму намірі. До прохання необхідно було дещо пояснити свою ситуацію, а отже поділитись частиною своєї історії життя. Цей останній аспект був дуже важливий. Брати ділились тим, що для них у той момент було цінним, що боліло, непокоїло — саме це їх зближувало.

Мене вразило те, що, незважаючи на велику відстань, люди можуть переживати глибоку єдність між собою й можуть поділитись тим, що для них важливе. Розділити свої думки й переживання можеш тільки з тим, кому довіряєш, а, отже, справжнє братерство там, де існує довіра й небайдужість один до одного. Це, напевно, було першим уроком цих реколекцій, першим важливим меседжом до того, що на учасників чекало далі.

Наступного дня з’явилася можливість познайомитись ближче, прослухати конференції, поділитись в малих групах, як переживаєш цей час, чи траплялися речі, котрі мали для тебе цінність — і раптом в один момент її втратили; можливо було навпаки: щось, чого раніше недооцінював — раптом цієї цінності набуло.

Впевнений, що з огляду на війну, у багатьох людей тією чи тією мірою відбулась переоцінка цінностей. Також мені сподобалось запитання для роботи в групах: «Що для тебе означають слова Присяги ФМ, котрі промовляєш під час прийняття до спільноти?» Як на мене, це питання — важливе. Принаймні для того, щоби для себе дати на нього відповідь, пригадати й усвідомити, що «в той момент я міг щось пообіцяти Богу». З часом деякі речі мають властивість забуватися.

Ще одним меседжом Капітулу стало розуміння, що коли у спільноті люди намагаються шукати Ісуса і наближатися до Нього, то разом з цим вони також наближаються одне до одного (це нам добре продемонстрував «трикутник» Юри Кулика, котрий проводив вищезгадану конференцію). Але не кожен, хто намагається будувати стосунки один з одним, наближається до Христа.

На завершення учасники мали нагоду пригадати собі життя святої Клари і зачерпнути духовного багатства з листів до св. Аґнеси з Праги. За цими листами можна припустити, що вони добре знали одна одну, адже у своїх листах св. Клара звертається до співсестри по Ордену «половинці моєї душі». Насправді вони мешкали в різних країнах і жодного разу не бачились. Окрім того вони мали велику різницю у своєму соціальному стані й при звичайних умовах не мали жодних шансів познайомитись. Аґнеса була герцогинею, донькою короля Чехії. Незважаючи на це, Клара зверталась до неї як до своєї давньої подруги. Один дух так міцно об’єднував їх, що не тільки відстань не була важливою, але також і їхній соціальний стан.

Цікавим збігом обставин, або невидимим втручанням Бога, став той факт, що св. Франциск зазвичай скликав братів на Капітул у день урочистості Зіслання Святого Духа — і так склались обставини, що саме ця дата стала найбільш зручною для організації Капітулу ФМ в Брюховичах. Що ж, особливий час потебує особливих обставин.

Нехай плодами цього Капітулу буде ще міцніша єдність як між нашими спільнотами, так і у Францисканській Родині загалом.