ФОС та/чи Третій Орден? “Про ФОС. Частина І”

Часто назва того чи іншого руху може багато розповісти про саму суть даного згромадження. Які ж ми можемо зробити висновки почувши “Францисканський Орден Світських”? Сьогодні, в день Воскресіння Господнього, центрального свята християнства, розпочинаємо цикл про ФОС, який буде намагатися привідкрити сутність Ордену. Перш ніж розглянути назву “ФОС”, яка є ще “молодою”, бо була затверджена тільки 1978 року,  розпочнемо  з початків, де заснування ордену джерелами датується 1221 роком.

Коли за прикладом святого Франциска багато людей прийняли його спосіб життя, але не входили у число його братів, чи до сестер святої Клари (монахинь Другого Ордену святого Франциска) з різних причин, повстав новий рух. У історичних та юридичних джерелах Церкви, на той час, затвердилася назва “Францисканський рух покутників” або “Третій Орден”. Також, використовувались багато інших назв, серед яких: “брати і сестри покути”, “орден братів і сестер покути”, “орден покути святого Франциска”, “третій орден покаяння”, “брати і сестри третього ордену” та інші. Назва “Третій орден Святого Франциска” почав частіше використовуватися після середини 13 століття, приблизно в той самий час, що і припав на занепад Гуміліатів (Один з орденів-покутників заснований в Італії 1201 року). Проте, цей термін також можна знайти в джерелах, що передували його більш популярному використанню. Наприклад, в “Ufficio ritmico” Джуліана Шпейера, який датується 1231 або 1232 роками, автор використовує вираз “Третій орден покутників” (AF X 383)

Франциск приймає обітниці перших світських францисканців

Для розуміння історичних текстів слід також мати на увазі, що інші назви для «Третього Ордену» використовувались різними авторами. Серед них: “брати покликані до покаяння”, “чоловіки і жінки покути”, “суспільство покутуючих”, “брати третього ордену”, “покаянні та прихильники третього ордену”, “бідні брати третього ордену святого Франциска”, “брати і сестри третього ордену святого Франциска, які також називаються покутниками”, “священний орден покути святого Франциска”. Знання цієї термінології є незамінним для будь-якого розумного читання та інтерпретації історичних джерел та законодавства.

Перш за все, необхідно з’ясувати помилку, яка поширена серед багатьох людей, у тому числі тих, хто має достатнє розуміння францисканської історії. Термін “третій” (як у “Третього Ордену”) не має хронологічного значення, тобто Францисканський рух покутників не називається “третій” згідно порядку заснування, а скоріше, оскільки він має змішаний склад чоловіків і жінок; кліриків і мирян.

Ідея трьох орденів (порядків) має дуже цікавий розвиток у думці про Церкву. З часу святого Григорія Великого (535-604 рр.) існує ієрархічне розуміння прогресивних етапів християнської досконалості: віддані християни, світське духовенство, пасторально віддані  монахи і монахині, а також ті, котрі повністю віддані до споглядання. З 1161 року Орден лицарів святого Якова (Орден Сантьяго), затверджений папою Олександром III у 1175 році, прийняв схему “трьох орденів”, щоб розрізняти категорії членства, від найменшого до найкориснішого: перший орден для лицарів, котрі були одруженими або були відкриті для одруження, другий орден для целібатів (особи котрі відмовлялись від життя в подружжі в ім’я Господа) з обов’язком залишатися в чистоті до кінця життя, а третій – для капеланів та вихователів (приватних учителів чи майстрів). З 1201 року Гуміліати Ломбардії розширили розуміння трьох орденів, тому що членство було відкрите широкому колу людей, а не зарезервовані винятково для лицарів та целібатів. Тим не менш, згідно з побажаннями Папи, воно також змінило ієрархічний порядок і перемістилося від найдосконалішого до найменшого: перший орден для духовенства та черниць; другий орден для братів і жінок покутуючих, а також, третій орден для мирян: чоловіків і жінок, які залишилися в своїх будинках і були вільними укласти шлюб.

Герб Ордену

Історична та юридична реальність францисканського руху прийняла відому термінологію для опису свого власного досвіду, навіть якщо вона змінила її для задоволення власних потреб. З ранішньої історії структура Францисканського Руху складалася з Першого Ордену: з духовенства та чоловіків з обітницями – монахами; Другий Орден, що складається з посвячених монахинь; і Третій Орден, який включав в себе чоловіків і жінок, одружених, одиноких і целібатів, які жили з їхніми сім’ями або самостійно, і були присвячені служінню та роботі в ім’я Господа. У цій останній групі були люди, які жили окремо або з іншими, які бажали жити більш інтенсивним життям євангельського вдосконалення. Ті, що захотіли жити у стилі спільноти, тобто разом, народжують рух «Третій Орден Регулярний». Найважливіша і найбільша ж частина  “Третього Ордену” утворила “Третій Орден Світських”, який з 1978 року більш правильно називають “Францисканський Орден Світський” або “ФОС” (Ordo Franciscanus Saecularis).

Частина ІІ

Джерела:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити своє місце в історії