Рэкалекцыі “Spoleto” у Беларусі

Чутка про те, що в Білорусі відбулись францисканські реколекції “Сполето” рознеслась вже майже в кожне францисканське місто України і Польщі.

Хочеться розповісти, як білоруси дізнались та отримали формацію ФМ, а також, хто був запрошений на реколекції Сполето, щоб служити і товаришувати в такій важливій події, як утворення ФМ Тау в Білорусії.

Отож, все почалось тоді, коли наш Бог творив світ. Йому прийшла думка, що найкращим способом познайомити представників Білорусі та України, – буде зібрати їх в Литві.

Хмм.. чому саме в Литві? А тому, що 2018 року у Литві відбувався Європейський конгрес всієї Францисканської Родини, де українська молодь ділилась своїм досвідом пережиття спільноти і саме тоді представники Білорусі, а саме, бр. Ігор Колзун і декілька осіб з парафіяльної молоді, виявили бажання більше дізнатись про нашу формацію, структуру і просто життя місцевих спільнот ФМ в Україні.

І так, після шестимісячних роздумів і відвідин українських земель, брати капуцини з Білорусі написали прохання до Краківського провінціала Томаша Жака OFM Cap, в якого зберігається дозвіл на отримання формації.

Провінціал, звичайно зі своєї доброти, дозволив їм використовувати цю францисканську формацію з духовністю Тау.

Пригоду з ФМ у Білорусі розпочали брати з Білоруської Кустодії Капуцинів, головним чином:

Декілька слів про бр.Андрэя Квяцінскі OFM Cap! Перше, що хочу сказати, що Ісус явно дуже любить цю молодь, якщо дав їм такого брата. Він настільки ревно і з великою любов’ю їм служить, що це постійно викликало захоплення. Слово, яке він проголошує завжди торкало серце і залишалось ще надовго для роздумів.

Брат Андрэй є не тільки  їхнім духовним наставником, а також і тим, хто подає приклад справжнього патріота своєї країни. Він береже і любить національні традиції. Розмовляє прекрасною білоруською мовою (що є великим скарбом).  В нього велике відкрите серце. І він любить слухати українські, білоруські і францисканські пісні. Через нього я та Сергій відчули величезну гостинність і раділи кожному моменту, коли ми їхали кудись разом із братом.

Хай Господь благословить і помножує доброту його серця.

Тепер про брата Ігора Колзуна OFM Cap.

Це саме він познайомився тоді у Литві із молоддю з України. Брат Ігор живе справами молоді і присвячує їм багато свого часу. Молодь його дуже любить і поважає. Саме брат Ігор разом з братом Андрэйом Квяцінскім та братом Андрэйом Букштаном, осінню 2018 приїздили у Київ на Celle di Cortona, щоб пазнайомитись з ФМ в Україні і зачерпнути досвіду. Він запальний і молодий духом. Велика подяка Богу за дар Його життя.

Брат Максим Воронюк – це просто взрив мозку. Це поєднання серйозності, блиску мудрості в очах, та надзвичайна енергійність і запал. Над його жартами можна сміятись весь день. Він високий, дужий з великою бородою, а в середні добрий, лагідний і покірний. Він працює вікарієм у Мінську, допомагає Кустошу в справах фінансових. Відповідає за ФОС і також служить молоді при парафії. Хай Господь наповнює його своїм світлом і веде своїми стежками.

Також на реколекціях служив. А він, мов покірне ягня завжди виконував все, про що його просили.  Брат Ян лише зовсім недавно склав вічні обіти в Ордені Братів Менших Капуцинів і в ньому вже видно дуже багато францисканського духу, яким він постійно запалював кожного учасника. Він став наставником для хлопців, які його одразу прийняли за свого. Він був підтримкою для тих, хто плакав і постійно розмовляв з тими, хто того потребував. Дякуєм Богу за те, що його покликав і хай допоможе йому на його дорозі покликання.

Також, ще був Бр. Андрэй Букштан OFM Cap, який приклав юагато зусиль до організації цієї події, але за станом здоров’я не міг бути присутній. Проте, зараз, ми можемо бачити його разом з місцевою спільнотою молоді:

Ще були з нами дві сестри капуцинки, які так гармонійно доповнювали цілий аніматорський францисканський склад, що без них ми не уявляємо цих реколекцій.

Сестра Аліна Скапец, яка відповідала за все музичне оформлення реколекцій. Від її голосу йшли мурашки по шкірі, а від музики, яку вона вправно виконувала пробирало на сльози. Учасники писали їй анонімні листи з подякою за служіння і це ще не все, що можна про неї розповісти. Сестра Аліна, це ходячий заряд енергії та живого вогню, яким запалювались інші. Хай Господь помножить її таланти і таким чином освячує все в ній і навколо неї.

Сестра Олександра Фелінська. Дивовижно, але ця сестра (ще в ролі не сестри-капуцинки) вже колись служила на українському Сполето і Сан Дам’яно. До ордену вона пішла одразу після українського San Damiano 2013. Тут вона стала справжнім подарунком на Сполето в Білорусі. Хоча сестра з Польщі, але чудово розуміє і розмовляє російською.  Сподіваємось її знову побачити на українських реколекціях ФМ. Хай Господь благословить.

Я закінчила із знайомством духовних осіб переходжу до звичайних людей:

 Коли брати вже почали організовувати Сполето, то попросили про двох представників ФМ з України, щоб служили і ділитись досвідом та духом який панує в наших спільнотах.

Даліщинський Сергій ФМ /ФОС Україна та Жарковська Марина ФМ/ФОС, теж Україна.

Також вони запросили двох представників з МФ Тау Польщі

Przemasław Sokołowski (Пшемик) та Bartłomiej Sokołowski (Бартек)

 Так, правильно – це брати близнюки. Реально дуже схожі. Тільки в одного є борода, а в іншого нема але, я так розумію, що то фішка така, аби іншим легше було їх розрізняти.

І повертаючись, а точніше продовжуючи….

Сполето відбулось з 1 по 9 серпня 2019.

І я зараз спробую розповісти про особливі моменти.

Але ви вибачте, якщо сильно довго вийде. Це пишу я, Маріна (Сергій трохи редактує, бо не все може пропустити в світ, те що написано в оригіналі)…ну ви зрозуміли, в мене багато всього в голові, дай Боже розібрати.🙄

Думаю, що у кожного з вас виникатимуть питання: з яких місцевостей приїхала молодь?; де відбувались реколекції?; хто їх запросив, скільки їм було років і як вони почували себе між іншими учасниками!?

Так от, відповідаю:

Молодь приїхала з різних місцевостей Білорусі: м. Молоде́чно, м. До́кшиці, м. Сло́німа  та  столиці Білорусі Мінська.

Реколекції відбувались в місті Новогрудок. І що цікаво, реколекційний дім знаходився просто в центрі міста. Хоча ми звикли до віддаленого селеща, де тихо, суцільна природа і жодних магазинів та людей. Але так склалось, що вони були в центрі міста. І брати дуже через це хвилювались, потрібно було вивозити час від часу молодь до найближчого селеща. Та коли, зауважив Сергій, виявилось що покровителем храму був Архангел Михаїл, так само як і в Вербовці та Старому Острополі, тоді ми зрозуміли що місто не є перешкодою для діяння Господа.

Хто ж запросив? – Брати капуцини збирали молодь цілий рік проводячи різні зустрічі та реколекції, готуючи їх таким чином до Сполето. Брати служать в тих парафіях звідки приїхала молодь.

Скільки? –  36 осіб віком від 14 до 35, в основному це були підлітки 14-16років

.

І як вони почувались один між одним? – На початку, справді, було важко. Так як вони з різних парафій, то ходили і розмовляли з тими, кого знають. Варто зауважити, що це були підлітки, у яких уявлення про реколекції обмежувалось словом “лагерь” і “тусовка”, а про братерську спільноту вони певно чули (думаю, брати їм не раз розповідали), просто не сильно практикували .

Але кожен, хто вже був на Сполето, – знає, що то неймовірні, незабутні, духовно-глибокі пережиття.

 Так от, тут було схоже. Переміна, яка відбулась в серці кожного учасника була настільки помітною, що Дух Любові та Радості залишиться, думаю, в них ще надовго. Їхнє сприйняття один одного перемінилось в братерську дружбу, було таке враження, що діти подорослішали (швидше за все стали справжніми та собою – редактор) за 8 днів і почали дивитись на світ іншими очима,  а ближче до кінця вони з щирим серцем хотіли служити один одному.

Думаю, просто мало в кого з них був досвід особистої зустрічі з Ісусом і віднаходити його в спільноті але на Сполето, ця зустріч відбулась і саме вона так сильно перемінила їхні серця.

І звичайно, щоб ці реколекції були дійсно плідними, Господь дав цій молоді насправді неймовірних братів капуцинів, які опікувались усією організацією. А в цій організації було, і переклад матеріалів, і збір всіх потрібних реквізитів, і заангажування самої молоді, і звичайно, духовне провадження та постійна присутність і багато іншого.

Яку роль відігравали представники з України та Польщі?

Ну, наприклад я і Сергій – проводили катехези, відповідали за фратерки, пізно йшли спати і рано прокидались. До речі Сергій був там як “фараон” чи “надзіратедь” його всі мали слухатись, щоб підтримувався порядок. 

 Пшемик i Бартек, теж багато допомогали – проводили утрені, відповідали за організаційні речі. Служили, носили і робили те, що скажуть. Справжній приклад францисканської покори. І також, круто доповнювали інтернаціональний дух аніматорів.

Можливо у вас виникло запитання, якими мовами ми спілкувались?

Так от, дійсно – мовами. Ну, чесно. Кожного дня іншою. То українською, то польською, то російською, то білоруською, то трясянкою, то суржиком.  Але всі чудово один одного розуміли.

Ближче до завершення, скажу що то були насправді незабутні дні, як для аніматорів так і для всіх учасників.

Брати капуцини так гостинно нас прийняли, що я досі під враженням. Подарували кожному ( мені, Сергію, Пшемику і Бартеку) по вишиванці, кружці, сумці і т.д.

Але найбільшим подарунком стало запрошення до спільного служіння, подальша дружба і звичайно в майбутньому ця місія продовжуватиметься і можливо туди поїдеш Ти?

Всім дякую за увагу, дякую, що дочитали до кінця. З вами була я. Я йду. До побачення. З Богом!!!!

….еемм почекайте. Забула сказати, що після реколекцій нас чотирьох возили до палацу роду князів Радзівілів в Не́свіж, ми катались по нічному Мінську, були в музеї (такому великому на все село), старовинних дерев’яних будиночків і на головній площі в Молодєчному (ну, це типу там більшість молоді живе).

І ще хочеться тут додати, що коли вже після реколекцій ми приїхали у Молодєчно, то молодь сама прийняла ініціативу подякувати гостям з-за кордону і кожному вручила подарунок. А також, зробила подячну вечерю для братів капуцинів. Бути ініціативним це великий дар. Плоди реколекцій помітно одразу.

Ну, всьо. Пака.

Автор: Жарковська Марина

Бонус від редактора Сергія :Р Як і обіцяв продовження з фотоісторії.