Транзітус та урочистість св. Франциска з Ассізі

3-го жовтня 1226 року Отець Небесний назавжди пригорнув до себе Франциска Ассізького, брата убогості й покірності. У цей день відбувається молебень – Транзітус, особливий для усіх його послідовників.

Францисканські родини згадують перехід душі святого Франциска на небеса. Загалом цей час супроводжується в молитвах, роздумах над Словом Божим. Кожен, уважно слухаючи голос Господа, може відкрити для себе правду, яка раніше, певним чином, була
прихованою.
Ірина Ляшок, член спільноти Францисканської Молоді міста Красилова, ділиться своїми спогадами про цей день:
«Третій рік поспіль я беру участь в Транзітусі. Франциск став першим святим (в моєму досвіді), який настільки тепло відносився до смерті. Вона, яка є наслідком гріха, стала йому сестрою.
Таке ставлення Франциска непомітно ввійшло і в моє життя. Смерть не є трагічним завершенням, але зустріччю з Богом обличчя в обличчя. Навіть молебень відбувається без вищезгаданого трагізму — дух радості та спокою наповнював сьогодні храм.
Я хочу так само зустріти власну смерть тілесну як сестру. Не боятись, але вірити, що саме через неї зустрінусь з Господом. І… Що ще додати? Богу подяка)»

Багатьом святий Франциск допомагає поглянути на власне життя зовсім іншими очима і, у такий спосіб, віднайти справжнє джерело любові, яким є Господь. У простоті він нас навчає великому – цінувати все творіння, бачити в ньому Божий доторк. Ця маленька людина стала великим свідченням присутності Господа тут і зараз. Для тих, хто йде шляхом францисканського навернення день 4-го жовтня, спомин святого Франциска, є великою урочистістю. Кожна спільнота переживає його в особливий спосіб.
Проведення цього свята, як і будь-яке приготування, потребує зусиль, трохи метушні і любові до ближнього. Тож як цього року її пережила Францисканська Молодь?

«Цьогоріч Львівська спільнота підготувала сценку, але як казали деякі парафіяни, то було більше схоже на цілу виставу. Персонажами нашої історії стали: два Франциски, брат Леон та брат Масео, прокажений, воїни й батько св. Фаранциска, якого зіграв наш неймовірно харизматичний духовний асистент – бр. Павло Одуй OFM Conv.
Варто зазначити, що ця подія ще більше згуртувала нашу спільноту, а також добре запрезентувала нас парафії, ми вдячні Богу за цей час.
У Львові на урочистість св. Франциска були священицькі свячення бр. Артура, котрий впродовж першого року існування ФМ у Львові був нашим Духовним асистентом. Особливості цій події добавляло також і те, що це були священицькі свячення брата францисканця у францисканській парафії з рук єпископа францисканця у свято св. Франциска.»

Юра Кулик, м. Львів

«На Транзітус наша Дніпровська спільнота разом з ФОС приготували сценку, а було це так:
Оскільки сценку про отримання стигматів і перехід Франциска до вічного життя ми робили минулого року, то ж вирішили зробити щось новеньке.
Один з братів нашої парафії, бр. Володимир, і Братерський аніматор Сергій Музика відкрили книжечку “Квіти Святого Франциска” і натрапили на прекрасну історію про послух, де святий Франциск під час подорожі, ставши на роздоріжжі між містами Флоренція, Арезо і Сієна, наказує братові Масео в ім’я святого послуху обертатися навколо себе задля того щоб розпізнати Божу волю, куди йти далі (Глава 11).
Ця розповідь потім потрапила до рук молоді і була перероблена у сценку в формі спогадів брата Масео, які він переживав після смерті Франциска.
На святкування нас було запрошено до Новомосковська, повинні були їхати разом з ФОС . Але у зв’язку з доволі пізнім часом і “молодим” віком членів спільноти ніхто не зміг поїхати, на жаль.
Тому маємо у планах запросити когось із ФОС на нашу наступну формаційну зустріч і потім разом святкувати).»

Богдана Верещака, м. Дніпро

«У нас було святкування 4 жовтня з нагоди урочистості св. Франциска. Але святкування організовував не ФОС, як зазвичай, а настоятель, брат Сергій Кіппа. Тобто святкували разом І-й, ІІІ-й Ордени та ФМ. Але в кінці агапи брат презентував проект, суть якого – переживати час разом усією францисканською родиною і ділитися францисканською духовністю.
Проект полягає в циклі зустрічей. На одній ми слухаємо конференцію і молимось, на другій молимось бревіарій, на третій спільна Євхаристія, і далі в такому дусі. Раз на місяць матимемо спільний капітул. Відповідальні за проведення – францисканці, а відвідувати можуть усі бажаючі (але капітул тільки для францисканців).
Перша така зустріч 26 жовтня і, нажаль, співпадає з реколекціями ФМ в Красилові, але це не одна така зустріч, так що молодь також буде брати участь)»

Антон Замрикота, м. Київ

«Протягом останніх років у м. Вінниця в парафії Матері Божої Ангельської вже стало традицією, що Транзітус і урочистість св. Франциска спільноти ФОС та ФМ організовують разом, після чого відбувається спільне святкування.
Під час урочистої Євхаристії 4 жовтня, як зазвичай, відбувались оновлення Обітниць членів усіх Орденів с. Франциска і разом з ними оновлювали Присяги члени місцевої спільноти ФМ.
Окрім того, четверо молодих осіб вирішили, хто розпочати, а хто продовжити, час розпізнання покликання до Францисканського Ордену Світських – Тетяна Кушпіта, Вікторія Кушнір, Бурковська Надія і Жарковська Марина, для котрої цього дня розпочався останній рік розпізнання, коли вона склала Треті Тимчасові Обітниці, і вже наступного року настане час, щоб сказати Ісус своє “Так” на все життя.

Особливою подією також став ювілей – рівно 25 років тому своє “Так” Ісусу сказала с. Софія Куницька з місцевої спільнот ФОС, коли склала Вічні Обітниці в Ордені. Сестра Софія прийшла до спільноти саме в той час, коли бр. Станіслав Падевський, тоді ще не будучи єпископом, започатковував спільноти ФОС і запрошував парафіян приєднуватись до них. Відтоді с. Софія стала однією з активних її учасників, і через короткий проміжок часу її було обрано Старшою спільноти. Це був невеликий час відбудови Церкви від наслідків войовничого атеїзму.
На той час спільноти ФОС не мали сталої формації, і в цьому знову допомагав бр. Станіслав, котрий написав 22 формаційних теми польською мовою, перекладачем котрих і стала с. Софія. На цьому її служіння не закінчувалось, адже на той час вони не мали навіть таких речей, як пісенники, котрі формували і друкували спільними зусиллями. Окрім цього спільнота мала бажання черпати у св. Франциску приклад до наслідування, і, оскільки, він став найменшим братом для всіх відкинутих, вирішила також розпочати служіння хворим і убогим. Таким чином вони знайшли самотнього парафіянина, котрий був багатодітним батьком і котрому спільнота
почала допомагати. Трохи згодом почали відвідувати хворих у відділенні психіатричної лікарні ім. Ющенка, приносячи провіант та найнеобхідніші речі.
Сестра Софія ділилась цими спогадами і, оглядаючись назад, виразила велику вдячність Богу за дар покликання, бо воно стало невід’ємною частиною її життя. Богу велика подяка за цей Його прекрасний задум, котрим є наша Францисканська Родина!»

Юрій Бойко, м. Вінниця