ТАУ. Хрест, символ, знак?

Якщо ви знайомі з францисканцями, то напевно хоч раз в житті  зустрічали дивний хрест у них на грудях чи в різній релігійній атрибутиці. Часто в такій ситуації виникає бажання зрозуміти значення цього символу. Не завжди це вдається до кінця навіть тому, хто носить даний знак. Так що ж це все таки? Хрест, символ чи знак і яке його значення? Давайте розберемось.

Розпочнімо з його історії. Цей символ знаний ще з першого відомого людству фонетичного письма, тобто письма де кожний написаний символ відповідав певному звуку, предку більшості сучасних алфавітних та інших видів систем письма – фінікійської писемності. В ті часи він мав вигляд  “Х” і звучав як “тав”.

Інколи його записували, ще як “+”, тому в грецькій символіці він адаптувався як “Т”, і звучить як “Тау”. Його значення  в фінікійській було простим – “хрест, знак, символ, помітка“. Тобто всі вищезгадані значення є вірними. Знаходився цей символ в кінці алфавіту, тобто був останньою літерою. Так як вже згадувалося, що фінікійська писемність була прототипом більшості писемності, то це значення мігрувало в староєврейську мову(іврит), мову більшості котрою було написано Старий Завіт.

Символ “Тау” вживається в декількох місцях Старого Завіту, і інколи носить назву “Хрест Старого Завіту“. Наприклад, коли Господь наслав змій на ізраїльський народ, за ремствування на Нього, щоб жалили вони їх і вбивали. Коли євреї розкаялись, то Бог наказав:

“Зроби собі змія, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити. І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!” Числа 21:6-9 

Жердина, шест, знамя на івриті записана, як “ת“, модифікована фінікійська “х“, наша “тау”. На івриті вона змінила трохи своє написання, але значення і розташування в кінці алфавіту залишилось без змін.

Одним з яскравих значень “Тау” в Старому завіті є уривок з книги Єзекеїла:

А слава Ізраїлевого Бога піднялася з-над Херувима, що була над ним, до порога дому. І закликав Він чоловіка, одягненого в льняне, що писарський каламар був при стегнах його.
І сказав Господь до нього: Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині.
А до інших Він сказав при мені: Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не змилуйтеся!

Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту, а до кожної людини, що на ній цей знак, не підійдете; а зачнете від Моєї святині… І зачали вони від тих старих людей, що були перед домом.
(Єзекіїль 9:3-6)

Напевно не складно догадатись, що наше українське слово “знак” в оригіналі записане, як “ת“, що ще записується як “х” або “+“. Тому це б звучало, як “зроби + на чолах“. Цікаво є те, що в перекладі Біблії польською вживано розширене поняття “ i nakreśl ten znak TAW na czołach mężów”.

В даному уривку ідеться про останні дні на землі. Спасіння позначених, та смерть інших. В сумі з тим, що цей знак стоїть останнім в алфавіті і що він вживається в такому контексті, його називають ще “апокаліптичним”, тобто знаком останніх днів і інколи його прирівнюють до грецької літери “омега Ω” . “Тау” – це також знак вибраних, знак спасенних.

Саме цей уривок з книги Єзекіїля Папа Інокентій ІІІ у 1215 використав під час проведення Четвертого Латеранського Собору, як головним для своїх роздумів. Духовним символом цієї події Папа обрав знак “Тау”. Нагадую, що це часи життя св. Франциска, і багато фактів говорить про те, що напевно він був присутній на цьому Соборі.

Тау є останньою літерою Єврейського алфавіту, – сказав Папа, – а по своїй формі він представляє хрест саме таким, яким він був до того, як на нього прибив табличку Пилат…

Підпишіться на чолі знаком Тау. Бо один носить знак Тау для вираження того, що у всій своїй поведінці він несе пишність Хреста; Один носить Тау, якщо розп’ятий тілесними своїми пороками та гріхами; Один несе Тау, якщо підтверджує: “Я нічого не хочу як слави в хресті Господа нашого Ісуса Христа … ” Хто несе Тау, той знайде милість, ознаку покаянного життя, відновленого у Христі. Тому станьте чемпіонами Тау та хреста!

Не можна точно сказати, чи саме цей епізод побудив любов святого до цього знаку, але те що він її мав це однозначно. Так нам пише Тома з Челяно:

Більше всіх інших знаків найбільш приємним для нього був знак Тау, яким він підписував листи і завжди зображав на стінах келій. Брат Пацифік, чоловік Божий, якому були небесні візії, тілесними очима, побачив на чолі Святішого Отця великий знак Тау, різнобарвний і сяючий золотим блиском («Трактат про чудеса», 3).

Св.Бонавентура підчеркнув покаяльну цінність цього знака:

Чоловік Божий [Франциск] огорнув цей знак особливим почитанням, часто говорив про нього у своїх речах, ставив його перед початком свого заняття і сам підписував цим знаком листи, які відправляв з любов’ю, якби його піклування було, згідно з закликом Пророка (Із 9, 4), начертати знак Тау на чолах людей плачущих і пригноблених, і воістину звернених до Ісуса Христа («Мала легенда »II, 9).

«Трактат про чудеса святого Франциска» Томи з Челяно говорить про подію, що сталася в місті Кори, де одна людина за причиною перелому ноги не могла ні ходити, ні рухатися. Франциск доторкнувся хворого місця маленькою паличкою, яка мала вид Тау, і цей знак залишився на вилікуваному місці.  («Трактат про чудеса», 15, 9).

Відомо також і те, що знак “Тау”, це не є тільки особливістю францисканців. В Ассізі  в той час знаходився лепрозорій, у якому Франциск почав доглядати за прокаженими. У Римі існувала лікарня Св.Антонія Пустельника, яку Франциск відвідував кілька разів. Саме ця лікарня була сполучною ланкою між Франциском і антоніанами, відомими також як «лікарняні брати».

Ця громада, що жила за Статутом св. Антонія Великого (Пустельника), була заснована в 1095 році і до XIII століття мала більше 360 будинків по всій Європі, в тому числі і в Римі. Своїм завданням антоніани, звані також братами-госпітальєрами або лікарняними братами, бачили догляд за хворими і в першу чергу за прокаженими. Знаючи особливі відносини св. Франциска до прокажених, не важко здогадатися, чому саме у цих братів він вважав за краще зупинятися, прибуваючи в Рим. Антоніани, спираючись на слова пророка Ісаї: «Він взяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби»(Іс 53,4), шанували Христа прокаженого і використовували Тау як свій відмітний знак. Зазвичай вони прикрашали їм навершя своїх палиць. Ймовірно, саме завдяки антоніанам св. Франциск звернув увагу на знак Тау. У наші дні існують конгрегації, що живуть за Статутом св. Антонія Великого. Наприклад, антоніани-мароніти (Ordre Antonin Maronite). Вони також використовують Тау як свій відмітний знак по цей день.

Обрання святого Франциска Тау в якості особистого підпису або печатки має своє обгрунтування в тексті Апокаліпсису (Об’явл 7, 1-8), що читається під час торжества Всіх Святих. Перед початком загального нещастя Ангел Божий гучним голосом крикнув до чотирьох ангелів: «Не робіть шкоди ні землі, ні морю, ані дереву, аж поки ми не покладемо печатки на чолах рабів Бога нашого».

Франциск «опечатує» знаком Тау себе і своїх послідовників, так як бачить в цьому знаку гарантію Божого піклування і турботи, огородження себе і братів від небезпеки і впевненість у спасінні.

Люди святого знака «Тау» – це слуги Божі. Цей почесний титул ( «слуги Божі» або «раби Божі») ми часто зустрічаємо в листах святого Франциска. Святий застосовує його до себе і до своїх братів.

«Тав» – це остання буква єврейського алфавіту. Вона вважається печаткою, що скріплює всі букви. Справа в тому, що в івриті кожна буква має свій особливий духовний зміст і передає той чи інший стан душі, або ж відношення людини і Бога, Бога і творіння. Виходить, що «тав» вбирає в себе практично все. Крім того, ця буква приховує в собі розуміння смирення і самовідданості.

На сьогодення знак “ТАУ” обрав собі Францисканський Орден Світських (ФОС), як символ несення покути та смирення.