Значна кількість населення католицького віросповідання з’явилась у Казахстані в ході насильницького переселення поляків і німців із прикордонних районів УРСР у 1936 році. Депортувались цілі села із районів Житомира,  Кам’янця-Подільського, Проскурова, Бердичева і Вінниці. Після початку Другої Світової війни, в 1940-41 рр. НКВС виселило тисячі поляків із районів Західної України, приєднаної до СРСР. Але депортованим заборонялось визнавати свою віру. Попри переслідування та атеїстичну ідеологію, бажання віри і духовного життя у віруючих не згасли: протягом майже цілого півстоліття вони мали так звану “катакомбну церкву” або “церкву мовчання” – тобто таємну віру і збори в домівках. Читати далі ““Хто може мені заборонити молитися?” або Переслідувана Церква у Казахстані”