“Світських” (Saecularis). Щоб зрозуміти останнє визначення, необхідно з’ясувати, як в історичних працях використовувались інші важливі терміни, щоб краще зрозуміти, як їх слід розуміти сьогодні. Особливо важливі терміни “світські”, “миряни” та “регулярні”. Останнє слово буде розглянуте спочатку, щоб витратити більше часу на перші два.
Регулярний – вказує на чоловіка або жінку, яка залишає свою сім’ю та житло, щоб повністю бути відданим Богу, живучи “під правилом” у громаді чи в монастирі. Терміни “світські” (лат. saecularis) та “миряни” (лат. laicus) мають різне значення в давніх джерелах і в церковному законодавстві. У пізньому середньовіччі “миряни” розумілися, як звичайні вірні Церкви (ordo laicorum). Також існував термін “клерики”, який називав християнами тих, які належали до священного ордену (тих, хто отримав постриг), і тих християн, які жили євангельським вдосконаленням (ordo clericorum); тобто самітники, покутники, члени релігійних орденів тощо. Таким чином, ordo clericorum у строгому сенсі містив лише тих, хто перебував в священних орденах. Проте, в ширшому сенсі воно також включало християн, які віддані євангельському життю досконалості. Францисканські покутники у своєму походженні відносяться до останньої категорії: належним чином вони є “клериками” у більш широкому сенсі, а не “мирянами” або звичайними вірними; вони є посвяченими світськими!
Термін “світський” просто вказує на те, що людина живе у світі, тобто в оточенні власної сім’ї, а не в монастирі або в релігійній спільноті. Тому, не тільки “мирянин“, але і “клерик” здатний бути світським. Термін світське духовенство відноситься до дияконів і священиків, які не є монахами або членами релігійного інституту. Їх називають також в якості єпархіальних священиків, а іноді (в разі архиєпархії) в якості Архієпископського духовенства.
На жаль, ця термінологія не використовувалася двозначно у всіх відносинах та у всіх документах.
У цьому Кодексі канонічного права в параграфі 1 Канон 207 законодавство Церкви відрізняє членів Церкви за двома категоріями: священними служителями та мирянами. Таке розрізнення божественного права відображає ієрархічну структуру Церкви і пов’язане з участю в різноманітній реальності священства Христа. Між загальним священством вірних і священиком у служінні (або ієрархічному священству) існує істотна відмінність, різниця не тільки в ступені (LG .10). З іншого боку, реальність Божого заклику до людей, виражена більш широким трактуванням канонів (Кан. 207, §2), демонструє потрійну відмінність: клерики, миряни та посвячені. Це виражає повний спектр церковного життя ( LG 44: 4).
Кан. 207 – § 1. По Божественному установлению среди верных Христу в Церкви есть священнослужители, в [каноническом] праве называемые также клириками; прочие же именуются и мирянами.
§ 2. И в той, и в другой части есть верные Христу, которые вследствие исповедания евангельских советов посредством обетов или других священных уз, признанных и одобренных Церковью, особым образом посвящают себя Богу и способствуют спасительной миссии Церкви. Хотя их статус и не относится к иерархическому строю Церкви, он всё же принадлежит её жизни и святости.
Відповідно до цього розуміння, в канонічному праві, отже, “брати і сестри ФОС” є “світськими посвяченими мирянами або клериками”, в залежності від їхнього ієрархічного стану в Церкві. Кожна з цих чітких назв доповнює і уточнює значення третинного покликання. Тим не менш, закон, перш за все, визнає дві унікальні і фундаментальні категорії покликання: священнослужителі і миряни. Той, хто не є рукоположеним священослужителем, залишається в групі мирян, навіть якщо є приналежний до релігійної громади. Посвяченість фактично не є третьою категорією, але згідно Другого Ватиканського Собору ми бачимо, що:
З погляду божественного та єрархічного устрою Церкви, цей стан не є проміжним між станом духовним і мирянським: Бог з обох сторін кличе Христових вірних, щоб вони втішалися особливим даром у житті Церкви і, кожен по-своєму, сприяли її спасенній місії(LG 43)
Церква ж не лише своїм схваленням підносить посвячений стан до канонічного статусу, а й своїм літургійним дійством виказує богопосвяченість цього стану. (LG 45)
Жодна з них не повинна розглядатися, як конкуруючі способи життя, кожен сприяє життєво-важливому життю та святості Церкви. (LG 44: 4, 43: 2)
Підсумовуючи все вище згадане, можна окреслити чіткий висновок:
Францисканський Орден Світських – це спільнота людей, котрі наслідують Христа за прикладом святого Франциска з Ассізі, живучи згідно Регули (правила), перебуваючи у світському посвяченому стані, отриманому через обітницю складену перед Богом.
Джерела:
Ukrainian
Arabic
Belarusian
Croatian
Czech
English
French
German
Hungarian
Italian
Lithuanian
Polish
Russian
Spanish
Залишити своє місце в історії