Блаженний Лючезіо Модестінні, перший світський францисканець

Лючезіо народився недалеко від Поджібонсі (Італія) в тому ж році, що й святий Франциск Ассизький (1181). У молодості він воював за графство Гельфів, але потім –  відмовився від військового життя. Він одружився на дівчині, яку звали Бонадонна і почав торгувати зерном, а також, підзаробляв  міняйлом грошей для паломників, які  ходили “Дорогою франків” (Паломницький шлях з Франції до Риму). В жовтні 1212 Лючезіо почув проповідь святого Франциска в Сан-Джіміньяно і звідти почав своє навернення: він компенсував всім тим, кому нашкодив або обдурив за час торгівлі, здійснив покаяння, посвятив себе на службу братам-францисканцям, віддав все своє майно і разом з дружиною перетворили свій будинок в лікарню. Коли Святий Франциск прийшов в Вальделі, в 1221 році він вручив цьому подружжю хабіт Покути, чим вчинив їх першим світськими францисканцями.

З Мартиролога: З Поджибонсі в Тоскані, блаженний Лючезіо, який спочатку був зажерливий, а потім навернувшись, одягнув  хабіт Третього ордена Покутників святого Франциска, продав своє майно і розподілив дохід між бідними, служив Богу і ближньому в умовах убогості і смиренності  відповідно до духа Євангелія.

Сучасник святого Франциска Ассізького, Лючезіо, маючи близько 30 років, звільнився від усіх багатств накопичених торговцем. Він вирішив чинити милосердя. Спочатку жінка сумнівалася в його психічному здоров’ї. Одного разу вона вигнала свого чоловіка, тому що, завдяки своїй манії роздавати кожному хліб, шафа де він зберігався, залишилась порожньою. Але, знову відкривши її, вона знайшла її повною свіжого хліба. Після цього чуда вона теж вирішила слідувати за чоловіком. Двоє їхніх дітей загинули ще в ранньому віці, після чого пара присвятила себе Богові та іншим. Святий Франциск часто мандрував через італійську сільську місцевість, і багато хто з мирян просився дозволу слідувати за ним. Також і Лючезіо хотів стати монахом, а Бона приєднатися до святої Клари в монастирі Сан-Даміано, але Франциск, відповів: «Ви одружені, і ви повинні продовжувати жити разом. Але я дам вам правило життя, так що ви можете стати досконалими». Він одягнув їх в попелясту туніку і підперезав їх шнурком з декількома вузлами, кажучи: «Ви будете жити в світі, як ті, хто покутує, але не належатимете світу: робити добрі справи, постити, проповідувати мир» Перша регула Світського Францисканського Ордену була схвалена 1223 р. папою Гонорієм III.

Св. Франциск встановив кілька монахів Першого Ордену в Ермітажі Св. Марії в Камладі, а місто дало йому це місце. Після смерті святого, воно було розширено за проектом брата Ільї і присвячене святому Франциску. Сюди часто приходив, щоб помолитися Лучезіо з дружиною, і багато разів при спогляданні, його тіло підіймалося в повітря. У 1227 році вони продали свій дім і віддали гроші з продажі до лікарні Святого Іоанна. Пара тепер мала тільки убоге житло поруч з невеликим полем, яке Лучезіо обробляв своїми руками, віддававши продукти бідним. Одного разу, священик, який проходив повз, запитав його про цибулю, а Лучезіо дав йому її так багато, що сам залишився з дуже малою кількістю. Як священик уже відходив, Лучезіо попросив його благословити те, що залишилося, а на наступний день мала купа помножилась. Лучезіо часто ходив збирати хворих і ніс їх туди, де їх можна було лікувати. Одного разу він ніс інваліда на плечах, коли інший юнак знущався над ним. Лучезіо сказав: ‘Я несу Христа на собі’. Через божественне покарання молода людина стала німа, але Лучезіо почав молитися за нього, і мова була повернута йому. Коли Лучезіо йшов до Маремми з ослом, наповненим провізією для хворих на малярію, деякі підлітки, побачивши його здалеку, думали про його пограбування. Прибувши до них, він сказав, що знає про їх план, але повідомив також, що те, що він ніс, було для бідних, і Господь не дозволив їм його пограбувати.

28 квітня 1260 року Лучезіо та Буонадонна, об’єднані любов’ю на землі, були закликані в один і той же день, стати частиною Небесної Церкви. Дружина, прибита до ліжка з лихоманки, просила чоловіка, який вже був дуже хворим, покликати їхнього сповідника брата Лдебрандо. Вони обидва відійшли через кілька годин. На похоронах відбулося чудо, тому що, незважаючи на жорстку зливу, дощ не намочив труни, ані людей. У той час як тіла подружжя були виставлені в церкві, вкриті квітами, один з натовпу, нахиляючись, щоб поцілувати ноги Лучезіо, таємно ножем відрізав палець від тіла і відразу ж ринула з нього червона кров. Брат батька Ільдебрандо, названий Тебальдо, мучився пухлиною шлунку, але, торкаючись рук Лучезія, він зцілився. Був також бідний чоловік, який мав багато дітей, якого захищав Лучезіо за життя, і тепер він був поміщений у в’язницю: Він молився святому, щоб допоміг би його дітям і відразу відчув, як з його ніг спали кайдани, й відкрилися двері в’язниці і він міг спокійно вийти. Через кілька годин він проїхав близько п’ятдесяти кілометрів і чудесним чином прибув додому, перш ніж його дружина і діти прокинулися. Деякі матері за заступництвом Лучезіо бачили, що їхні діти повертаються до життя. Сліпа людина, яка прийшла на колінах, на його могилі прозріла: вона визнала свої гріхи і була навернена. Дитина упала на дно колодязя, і ті, котрі рятували дитину, молилися Лучезію: незабаром вони побачили, що дитина сидить на воді, яку підтримують невидимі руки святого.

1273 папа Григорій Х розпочав беатифікацію Лучезіою. 1300 року була збудована базиліка над його могилою в Поджібонсі. У 1581 році під час проведення ремонтних робіт підлоги храму було знайдено кістки Лучезіо, тіло було перекомпоновано і поміщено в урну над вівтарем. 27 березня 1697 року папа Інокентій ХІІ, беатифікував Лучезіо. Кожен рік, 28 квітня, в день спомину блаженного, в Поджібонсі відбувається релігійний і популярний фестиваль, місто з освяченням благословляється тілом святого покровителя та реліквією його дружини під час процесії.

Джерело